(ДИЛОГІЯ) 2 книга.
https://litnet.com/…/bo…/palai-v-moh-rukah-dilogya-2-b181801
УРИВОК З КНИГИ 10 перших глав (безкоштовно)
"— Buenos dias. — Ще ширше усміхнулась вона. — Я приготувала сніданок, - омлет з беконом та томатами. — Розкладаючи тарілки на стіл, вона щось наспівувала, а потім раптом додала: — Ой, забулася… ще грінки. — Подивившись у його шоколадні очі, вона відсунула стілець і хитнула головою у бік. — Сідай.
— Buenos dias.
— Що з тобою, коханий? Ти наче марафон біг. — Марія насупилась, побачивши його схвильований вигляд і важке дихання.
— Коли я не побачив тебе у ліжку… не знаю… я злякався. — Чесна відповідь зависла над їхніми головами.
— Чому? — Марія була шокована його словами.
Мігель знизив плечима, і знову чесно відповів:
— Злякався, що ти пішла.
Марія, ще ширше розплющила очі від подиву.
— Коханий, мене від тебе лещатами не відірвеш… про, що ти говориш?! Я хіба давала тобі привід так думати?
— Не давала… але… Обіцяй мені, що будеш завжди зі мною. І що будеш мене кохати – завжди. — Він обійняв її, і пригорнувши до себе, повторив: — Обіцяй.
— Обіцяю. Моє кохання назавжди. — Встаючи навшпиньки, вона відповіла на обійми. — Я буду кохати тебе усе життя, і навіть після нього. Що з тобою, Мігелю? Звідки ці сумніви? І взагалі такі питання…
— Це не сумніви. Я просто хочу знати, що ти назавжди будеш зі мною. — Ще міцніше обійнявши її, він додав: — Я живу твоїм коханням. — Трішки відсторонившись, він подивився у її очі-вуглики.
— Назавжди. Назавжди, Мігелю. — Марія дивилася у його шоколадні очі, стривожені та розгублені. — Ти хочеш мені щось розповісти? Тебе щось хвилює,… я це бачу.
— Ні. Все добре. — Він цмокнув її швидко у медові губи. — Просто будь поруч".
Немає коментарів:
Дописати коментар