Анотація до книги "Серце, що чекає"

«Серце, що чекає», це продовження серії «Розфаруй мою долю». 

Доля! Саме доля, захотіла щоб вони зустрілись, покохали та були разом. Та чи надовго? Чи є у них шанс? Вони такі різні! А головне їх розділяють тисячі, тисячі кілометрів. Львів – Лондон. Дилія - Олексій. Чи можна поєднати два світи? Чи будуть вони одне ціле, незважаючи на відстань?! Їхні ніжні та такі сильні почуття – будуть випробовуватись часом, розбіжностями та відс-танню, але у них є те, що є найголовнішим у житті – КОХАННЯ! 

Пірнаємо з головою у кохання, злітаємо у небеса разом з ніжністю, загортаємось наче в м’який плед у вірність, по-дитячому віримо у мрії та уважно чуємо голос взаєморозуміння. 

P.S. Заходьте на сайт https://litnet.com/uk/book/serce-shcho-cheka-b97152 та читайте її онлайн. Не цурайтесь коментарів, зірочок, додавання у бібліотеку та підписатись на автора. Я буду щиро усім вдячна. Люблю усіх. Ваша Анна.

Вітаю! Вітаю, мої любі!!! 

У перше ділюсь назвою моєї нової книги і її шматочком.
Мій новий роман має назву "Саме той". Ну як Вам???
А зараз маленький шматочок прим'єри))))

*********
   Меліса зашарілась, відходячи від затьмарення яке ними оволоділо, декілька хвилин назад, зрозумівши нарешті, як далеко вона дозволила наблизитись Максу до себе.
   — А ще ти дуже смачна. Як рахат лукум⁶. — Він облизав губи.
   — Ммм, дякую за порівняння. — Вона усміхнулась.
   Її усмішка зачаровувала його, а на душі ставало світло і тепло.
   Макс провів своїми пальцями по її волоссю, яке хвилями покоїлось на його плечі. Він дивився на неї і усміхався. Як же він мріяв зустріти таку жінку, як вона. І ось – він лежить і обіймає «мрію».
   Меліса поквапилась встати, але хлопець її зупинив.
   — Ти куди тікаєш?
   — Нікуди. Просто хочу принести пляшечку вина.
   — Ммм… Тобі чимось допомогти? — неохоче відпускаючи її руку, він сів на дивані.
   — Ні, дякую.
   Вона пішла до кухні і узяла два келихи і рожеве вино. Повернувшись до вітальні, вона поставила на стіл, те що було у руках.
   Макс узяв вино і одним рухом відкоркував пляшку. Розливши у келихи рожевий напій, він промовив:
   — Сядь біля мене. — Узявши її за руку, він притягнув її до себе. — Хочу випити за тебе і за вечір, який ти мені подарувала.
   — Навзаєм. — Меліса усміхнулась, коли їхні келихи зустрілись у повітрі і дзенькнули.
   Макс дивувався наскільки пристрасною вона була хвилину назад, а тепер скуто і відсторонено поводить себе. Жінка таємниця.
   — Меліса тебе непокоїть щось?
   — Так.
   — Що саме?
   — Те, що сталось було чудово, але… не повториться більше. — Вона поставила келих на столик і опустила очі на свої зціплені руки.
   — Якщо чудово, то чому не повториться? — він не міг зрозуміти, чому вона протестує своїм бажанням.
   — Я тобі вже казала. Мені стосунки не потрібні.
   — А мені здалось навпаки. — Поставивши келих, він узяв її руки в свої і ніжно почав погладжувати.
   — Максе, давай я скажу правду. Я не довіряю чоловікам. А мучити тебе і себе, я не хочу. Нічого не зміниться у моєму ставленні і думках про сильну стать. Тому…
**************
Ось такий от шматочок мого нового творіння)))
 

ДЯКУЮ!!! ДЯКУЮ, УСІМ ХТО ВБОЛІВАЄ ЗА МЕНЕ У КОНКУРСІ!!!!

Вітаю. Хотіла б подякувати за кожну зірочку від Вас, яка залишає в рейтингу мої книги і надає можливість бути на «очах» у інших читачів. Коли читач ставить моїм книгам «Поцілунок по-дорослому», «Розфарбуй мою долю» та «Десертику» лайк тобто зірочку – він навіть не здогадується, що це не просто «сподобалось» - а величезна допомога моїм книгам – за, що я неймовірно вдячна. Мої книги на гарних місцях у рейтинку і все завдяки тому, що Ви поставили лайк. ДУЖЕ, ДУЖЕ ДЯКУЮ ВАМ МОЇ ЛЮБІ ЧИТАЧІ!!!

З повагою Анна.

P.S. Посилання на мої книги: https://litnet.com/uk/anna-xarlamova-u708220

                                                                                                                 Те, що мене надихає.

Вітаю. Не знаю чому, але вирішила розповісти трішки про улюблених письменників і музику, яка мене надихає. Я обожнюю книги – це для мене найкращий подарунок. Полюбила читати з тих пір, як моя люба матуся дала мені книгу під назвою «Корольок пташка співоча» - і мене зачарував світ книг. Письменники, які вплинули на те, щоб самій узятись за написання романів це: Решат Нурі Гюнтекін (його опис простих людей та їхнього життя – не залишає байдужими нікого), Джейн Остін ( її книги кохання, дотепність, іронія та неймовірно гарна мова персонажів), Бертріс Смолл (жаркі, спокусливі, зухвалі та сповненні палкого кохання. Коли взнала, що ця пані вже в роках – була приголомшлива. У книгах такі гарячі сцени), Вільям Шекспір (напевно завжди буду дивуватись, як він це робив?! Кожний рядок, його п’єси, вірша – це ГЕНІАЛЬНО!) – це мої вчителі. Стосовно музики Адам Ламберт (завжди різний, але такій чуттєвий та сильний), Пінк (багатогранна та весела), Квін (мега-мега круто і крізь час та простір), Майкл Джексон (я виросла на цій музиці – дякуючи батькам) – мої натхненники. Можливо хтось захоче послухати або почитати, те що мене надихає – буду рада, якщо Вам це сподобається. Дякую. Люблю Вас мої читачі. 

 Уривок з книги "Десертик"

Айлі вперлася об нього з новою силою. І тільки відкривши рота, щоб крикнути друзям, як Мітчел у ту ж саму мить зрозумів її наміри. Він одним рухом, притис її до себе, а вже через мить оволодів губами дівчини.
   Айлі від подиву розплющила широко очі. Проте, тепло поцілунку зробило своє діло, вона розтанула та зробилась піддатливою. Його губи такі м’які, гарячі – їм не можливо упиратись. Дівчина заплющила очі, і узяла у жменьки його футболку, цим самим притягуючи його до себе. Його руки і досі тримали її плечі, але через секунду його долоні інстинктивно подались на її потилицю, та ще міцніше притягли губи Айлі до себе. Він заплющив очі та зрозумівши, що Айлі не проти цього, він трохи знахабнів. Його язик, проникнув у її солодкий ротик та вирвав з її грудей задоволений стогін. Якщо б губи були не настільки зайняті, Мітчел залюбки посміхнувся її пориву. Айлі знайшла його язик своїм, і не на мить не уступала, вмілому поцілунку шотландця. Бажання обох розпалило поцілунок до масштабів пожежі. Швидкий. Ненаситний. Пристрасний. У цьому поцілунку було усе, що без слів демонструвало, як їм подобається це дійство. Айлі занадто голосно застогнала, і Мітчел ще сильніше оволодів її губами.
   Він навіть не гадав, як багато бажання сховано у цій дівчині. Скільки пристрасті. Він шаленів від її піддатливих, смачних, теплих та ніжних вуст. Айлі на смак наче найсолодший десерт, а її тіло пахне ваніллю, яка дурманить розум. Мітчел, легенько потягнув її нижню губи зубами, чим викликав у Айлі захват. Їхнє дихання стало важким, серця калатали немов навіжені, а тіло пробивало легке тремтіння.
   Відірвавшись на мить від неймовірного поцілунку, Мітчел подивився в потемнілі очі Айлі. Вона теж не відривала свій погляд від нього. 
P.S. Мої кексики. 

Запрошую до читання моєї книги "Поцілунок по-дорослому".

Маленький шматочок: 

                                                          

   —  Не можу повірити, що минуло більше ніж місяць від тоді, як ти поїхав. Я так скучила за тобою Марк. — Мовила я у мобільник, закінчуючи телефону розмову, з моїм коханим. 
   — Знаю, я теж скучив. Мені треба вже іти. Я кохаю тебе Софі. — Ніжно сказав він.
   — І я тебе кохаю. Тільки у сто разів сильніше.
   — Ні. Це я кохаю сильніше. — Засміявся Марк.
   — У нас кожного дня одна і таж розмова наприкінці. — Посміхаючись, говорила я. — Зійдемось на тому, що ми однаково сильно кохаємо один одного.
   — Це мене влаштовує. Бувай Софі. Я завтра подзвоню.
   — Я буду чекати, як завжди о першій. Бувай Марку. — Поклавши слухавку, я задоволено зітхнула. 
   Поклавши мобільний на стіл, я задивилася на різнокольорові рамочки в яки красувались мої спогади. На кожному з фото були найдорожчі мені люди. На першій світлині я і моя родина, на іншій фото я і мій коханий, а ще фото там де я, Ліза та Ян. Я посміхнулась, дивлячись на щасливі обличчя, але вже через мить я засумувала. З кожної картки я бачила того, хто в’їхав цим літом. Бабуся і дідусь вже як два тижні поїхали додому, Марк узагалі у іншій країні, та ще і Ян нас з Лізою покинув, поїхавши на навчання аж до наступного літа. Провівши ніжно пальцями по кожному із фото, я знову посміхнулась, знаючи як сильно я їх люблю, і як люблять вони мене, незалежно від того, чи ми поруч чи ні.

 Ось тут: → https://litnet.com/uk/book/poclunok-po-doroslomu-b62613 моя книга, яка дуже чекає на читання та на уподобання. Надіюсь книга Вам сподобається. З любов'ю Анна.

"Поцілунок по-дорослому" - Мій перший роман закінчено!!! 

Вітаю. От і добігла кінця книга «Поцілунок по-дорослому». Сподіваюсь, що історія Софії – запала у душу, полюбилась серцем, у чомусь можливо допомогла та розрадила, дала надію у краще, розсмішила і показала, що у житті головне це кохання. Я неймовірно вдячна усім, хто слідкував за моєю книгою, коментував, лайкав, додавав у бібліотеку та підписувався на автора. Кожного разу, коли я додавала нову частину книги, моє серце калатало немов навіжене – надіючись на те, що продовження Вам мої читачі сподобається. Коли я уперше почала розміщувати книги – я і не знала, що стільки людей будуть її читати, що вона настільки полюбиться і її продовження так будуть чекати. Я дуже рада, що мої книги читають не лише жінки, але і сильна стать – це ВЕЛИЧЕЗНИЙ комплімент – дякую. Завдяки Вашим коментарям та переглядам – я зрозуміла, що займаюсь своєю справою. Ви мене надихаєте, стимулюєте та даєте віру у те, що на своєму місці. Я можу дякувати безперестанку, за Вашу підтримку і теплі слова, усе, що я тут отримала – назавжди буде у моєму серці. У мене є мої читачі – що ще може хотіти автор!!! З новими силами і натхненням буду писати все нові і нові історії – все завдяки тому, що Ви нагородили мене своєю любов’ю, вірою та часом який приділили кожному слову у моїй книзі. Щиро дякую за усе тепло, яке я отримала від кожного з Вас мої любі читачі. ДЯКУЮ!!!

АНОТАЦІЯ ДО КНИГИ "РОЗФАРБУЙ МОЮ ДОЛЮ"

Мріяти - означає вірити. Ідучи до своєї цілі, Туня натрапляє на перші перепони до їх здійснення. Але життя завжди знає, який шлях, які доріжки потрібні для того, щоб по-справжньому оцінити отримане. Саме знайомство з Паскуалем, дає зрозуміти Туні, що поки ідеш до цілі, можна здійснювати бажання, про які навіть не думав, але вони є найголовнішими у житті. Щире кохання хлопця робить справжню казку для Настуні. Вона його кохана і він зробить усе можливе для здійснення її мрії, та розфарбує її долю у яскраві фарби. 

Справжнє кохання. Пристрасть переплетена з ніжністю. Вир емоцій. Це все чекає Вас у книзі «Розфарбуй мою долю». 

Вітаю мої любі читачі)))
Анотація до моєї книги "Поцілунок по-дорослому".
Заходьте читайте. Вболівайте за мене.
Я у конкурсі. Посилання зверху.

Анотація до книги "Поцілунок по-дорослому"

Перше кохання, перший цілунок – знайома мрія? Софія теж усім серцем мріє саме про це. Небанальне про банальне – ось про, що ця історія. Хтось хоче отримати: славу, заможного чоловіка, кар’єрний зліт, багатство чи познайомитись з «принцом», а от Софія мріє про речі, які здавалось так легко отримати, але… Її шлях з юних років до дорослої жінки, буде сповнений запитань та відповідей. Життя Софії це шлях пізнання себе, боротьби за щастя, любові та підтримки, дружби та віри у справжнє кохання. Пізнати справжнє кохання – це і є нагорода за терплячість. Кожна дівчина мріє про казку і вона здійсниться, треба просто вірити.

З любов'ю Ваша Анна. 

Я не тільки обожнюю писати, але і є книголюбом. Якось напишу, які мої улюбленні автори і які книги зробили так, що я обрала свій шлях, як письменниця. Але, зараз трішки про інше - іноді, я буду кидати свої думки про прочитані книги. У мене не маленька бібліотека, тому є чим поділитись і про що поговорити. А, ще я люблю пекти))) Так, так я солодкоїжка))) Рецепти і фотки до них теж будуть)
Почала читати декілька книжок. Тому дуже скоро розповім про них своє враження.
P.S. Доречі на фотці мої кексики))) Смачного))))

Любі мої, хочу представити Вам мою нову книгу, під назвою "Десертик".
Анотація:
Фіктивний шлюб?! Айлі про таке навіть і не думала, коли приїхала втілювати свою мрію у маленьке містечко Аберфелді. Але з появою красивого та зухвалого хлопця Мітчела – усі плани змінились. Його пропозиція – її згода. У що переросте, ця гра, коли ці двоє – палко забажають одне одного? Пристрасть, кохання, шлюб, таємниці та мрія – це новий рецепт «Десертика».
Сідайте за столик. Візьміть чашечку запашної кави. Замовте десертик – та насолоджуйтесь книгою, яка віднесе Вас у світ солодкого кохання та нестримного бажання.
Смачного!

Скоро, дуже скоро - книга буде додаватись у блозі.
З любов'ю Ваша  Анна.

ПРО МЕНЕ І МОЇ КНИГИ.

Вітаю усіх хто захотів пізнати мене краще. Звати мене Анна, пишу більше п’яти років. У своїх творах хочу віднести свого читача у світ ніжності, яка огортатиме, як солодка вата і у вир нестримної пристрасті – немов гарячий шоколад. Обожнюю читати, маю велику бібліотеку, яка поповнюється майже кожного місяця. Моїм натхненням є моє кохання, мої батьки, родина, друзі, музика, прогулянки, смачна їжа та книги. Якщо не пишу то читаю і навпаки. Люблю писати про сучасний світ, з його діалогами, зі сленгами, про міста, про кохання та еротику. Гадаю, що дійсно сучасної літератури зі сучасними словами, репліками, обставинами, гарної еротики, сучасних імен, назв книг та де відбуваються дійства - дуже мало. Україну мало хто знає за сучасними, молодіжними творами та авторами - треба це виправляти. Сучасники повинні іти в ногу з часом. Надіюсь, я встигаю)))) Люблю те чим займаюсь - надіюсь, що мої книги оселяться надовго у Ваших серцях. Дякую. 

  Я У КОНКУРСІ!!!! Надіюсь, що моя книга "Розфарбуй мою долю" та "Поцілунок по-дорослому" Вам сподобаються. Пишу від душі, з великою любов'ю та справжніми емоціями. 
  Буду дуже рада, якщо книги віднесуть Вас у світ – який хочеться поринати і бути у ньому, якомога довше. Дякую усім хто читає мої книги «Поцілунок по-дорослому» і «Розфарбуй мою долю». Ваш час, коментарі, зірочки, підписатись на автора і додавання у бібліотеку моїх книжок – безцінно для мене, як для автора. Ваші відгуки, це колосальний стимул писати все нові і нові історії. Знаю точно, що у цих романах, Ви  будете впізнавати себе, свої емоції, бажання і життя. Творче натхнення приходить тоді, коли ти бачиш, що читачам важливо те, що ти робиш, що якісь події з твору чіпляють за живе, що пробуджують сміх або приємне розчулення, захват і багато чого ще. Якщо це дійсно так – ставте зірочку та коментуйте, зв'язок автора і читача дуже важливий, тільки так можна написати те, що зачепить серце. Якщо цікаве продовження давайте знати. Ще раз усім дякую. Приємного читання з любов’ю Анна.  
P.S. Надіюсь мої романтичні, ніжні книги зацікавлять, і вони підготують читача до наступної гарячої книги. Усі наступні книги будуть сповнені пристрасті, жадання і неймовірно солодких ночей 18+
Дуже скоро - тут з'явиться ще одна моя книга. Вона буде сповнена чуттєвих митей та всепоглинаючої пристрасті, двох закоханих людей. Книга 18+ Вже готую обкладинку, пишу та чекаю тієї миті коли Ви - мої любі читачі розділите чудовий світ кохання моїх персонажів. 

 ГАРНА НОВИНА, Я У КОНКУРСІ!!!

А ось і вигляд "ЧАРІВНИХ" кнопочек на сайті, де я приймаю участь у конкурсі.
Додавання у бібліотеку - ця кнопочка дасть змогу взнавати про оновлення книг.
Подобається (лайк чи зірочка) - це Ваше уподобання книг. Натискаєте - я усміхаюсь і дуже-дуже вдячна. Ці всі дії, дадуть мені змогу бути у рейтингу, який так необхідний у конкурсі. ДЯКУЮ, усім хто був не байдужим.
Щоб роздивитись краще картинку (скріншот) натисніть на неї і вуаля)))
Посилання: https://litnet.com/uk/anna-xarlamova-u708220
Щоб лайкати, додавати у бібліотеку - обов'язкова регестрація. А потім слід змінити мову на сайті на українську, от і все. Можна зарегеструватись і через фейсбук. 

Нові новини про блог!

Вітаю. Вибачте, що так давно не писала сюди. Чесно кажучі, я з головою пірнула у написання книги "Розфарбуй мою долю", яка приймає участь у конкурсі (про конкурс було сказано трішки нижче). Так от, я зараз у полоні творчості - пишу одразу кілька книг, за що дуже вдячна своїй невгамовній Музі))) Хочу сповістити, що цей блог перетворюється на блог не лише однієї книги, а взагалі усієї моєї творчості. Я буду ділитись новинами, розповідати трішки про себе, усі новинки моєї творчості будуть одразу тут. Давайте спілкуватись))) Діліться своїми думками, враженнями - давайте знайомитись мої любі читачі. Мої книги дуже чекають на Вас.
Якщо є бажання мене підтримати у конкурсі, Вам сюди - 
https://litnet.com/uk/anna-xarlamova-u708220 
 (лайки - це мій рейтик, тому, якщо Вам до вподоби моя творчість, давайте знати. Ще на сайті є бібліотека та підписатись на автора). Зараз скину фотки, які кнопочки варто натискати, щоб проголосувати за мене.
P.S. Я дуже усім вдячна за Ваш час який Ви приділяєте моїм книгам, за відгуки та за те, що знову і знову повертаєтесь до книг. З любов'ю Ваша Анна.
Побажайте мені перемоги)))))))
Ось перший скрін шот. КНОПОЧКА ПІДПИСАТИСЯ НА АВТОРА - і всі новини про мої книги одразу у Вас.
НАТИСНУВШИ НА СКРІН ШОТ - ВИ ПОБАЧИТЕ КНОПОЧКУ))))
Щоб лайкати, додавати у бібліотеку - обов'язкова регестрація. А потім слід змінити мову на сайті на українську, от і все. Можна зарегеструватись і через фейсбук.

Вітаю усіх)

Вітаю усіх хто навідується у мій блог. У мене є чудова новина, я приймаю участь у конкурсі!!! Повболівати, підписатись на автора, додати у бібліотекеу, прокоментувати і поставти зірочку у знак уподобання, можна по цій силці:
 https://litnet.com/uk/book/poclunok-po-doroslomu-b62613 І ще одна:
 https://litnet.com/uk/book/rozfarbui-moyu-dolyu-b64138

Мої книги, які приймають участь: "Поцілунок по-дорослому" і "Розфарбуй мою долю"
Буду усім дуже вдячна за підтримку.

Розділ 1 ст 8 "Поцілунок по-дорослому"

Розділ 1 ст 8 "Поцілунок по-дорослому"

— Ти знаєш, мені здається тобі сподобався той хлопець, який завжди падає, — усміхаючись, говорила я. — Ти так довго на нього дивилась, напевне він тебе зачарував своєю незграбністю.
   — Не відволікай мене, я дивлюсь футбол. — Фиркнула Ліза.
   — Але футбол ще не почався, — зауваживши це, я розреготалась.
   Дівчина, яка сиділа на ряд нижче, обернулась і несхвально зиркнула на мене. Начебто мій сміх заважав їй дивитись театральну виставу. Хоча в самої така пишна зачіска, що заважає трьом рядам бачити майданчик. Нарешті вона відвернулась і забрала з собою свій пронизливий погляд. Поки у мене тривала мовчазна війна з затятою вболівальницею, до Лізи поступово доходив зміст моїх слів.
   — Він зовсім мені не сподобався! — закусивши нижню губу, буркнула Ліза.
   — То чого ж це тебе так зачепило?
   — Все, мені набридла ця розмова. Я хочу посидіти мовчки. — Сказала вона.
   На моїй пам'яті це чи не єдиний раз, коли Ліза добровільно замовкла. І це мені дуже сподобалось.

Розділ 1 ст 7 "Поцілунок по-дорослому"

Розділ 1 ст 7 "Поцілунок по-дорослому"
Побачене, мене відверто засмутило, адже в кожному із цих видів спорту є м'ячі, які мене дуже «люблять». Тепер я більше злякалась тенісу ніж футболу, бо від тенісних м’ячиків залишаються добрячі синці. Перевірено на особистому, несолодкому досвіді. Кожнісіньке літо я була з новими синцями. І це не дивлячись на те, що я жодного разу не грала ні в одну з цих ігор. Вистачало того, що я просто проходила повз гравців.
   Зайшовши на територію майданчика, я побачила, як Ян видивляється довкола.
   — Ти когось шукаєш? — запитала я.
   — Так. Свою команду. І здається я їх знайшов. — Він кивнув головою у бік хлопців, які стояли неподалік. — Я підійду до них, а ви розташовуйтесь.
   — Покажи їм всім братику, навчи як треба грати! — крикнула з запалом Ліза. 
   Він у відповідь лише посміхнувся.
   Ян підійшов до своїх друзів, і вихопив у одного з хлопців футбольного м'яча. Ніколи не думала, що так зрадію футболу. Ліза хотіла вмоститись на лавку біля самого поля, але я її умовила сісти хоча б на дві лавки вище. Дійсно, на що не можна поскаржитись, то це на сидіння. Вони виявились досить зручними. Я нарешті сіла, чого не можна було сказати про Лізу. Вона крутилась як дзиґа.

Розділ 1 ст 6 "Поцілунок по-дорослому"

Розділ 1 ст 6 "Поцілунок по-дорослому"

Доки вони мене вели до майданчика, я намагалась зосередитись на їхній швидкій розмові. Вони плигали з однієї теми на іншу, не даючи мені змоги вставити хоча б слово. Мені здавалось, що про мене взагалі забули. Вони були повністю поглинені один одним. Я дуже довго прислухалась, доки мені це зовсім не набридло. Я вирішила пожаліти свої вуха і зосередити усю свою увагу на прекрасному сонячному дні.
   Сонечко лагідно обіймало мене своїми промінчиками. Я закрила очі, не думаючи про те, що можу зарити носом об доріжку по якій ми ідемо. Мене міцно тримали під руки, тому я не хвилювалась за можливість гепнутись. Пташки не замовкали ні на мить, дитячий сміх розносився по всій вулиці, усе мені було до вподоби. Мабуть тому, що я і сама себе відчувала немов вільна пташечка, яку з учорашнього дня випустили на волю. Школа вже позаду – що може бути краще. 
   Відкривши очі, я побачила зосереджені погляди моїх супутників. Вони дивились на мене декілька секунд, потім розреготались.
   — Ти можеш спати ідучи?!  — гучно сміючись запитав Ян.

Розділ 1 ст 5 "Поцілунок по-дорослому"

Розділ 1 ст 5 "Поцілунок по-дорослому"

Сподіваюсь його характер лишився незмінним, бо що до фігури – вона змінилась не на жарт: м’язи, м’язи, і ще раз м’язи.
   Я зовсім не зрозуміла, як опинилась в міцних дружніх обіймах Яна. Мої руки не могли відповісти на його дії, бо він стиснув мене так, що я не могла поворухнутись. Видно він і сам не знає, наскільки він сильний. Коли Ян мене відпустив, я намагалась вдихнути як найбільше повітря, але розглядати його при цьому не припиняла. Поки я на нього дивилась, він заговорив:
   — Ти просто красуня! Ви з Лізою стали зовсім дорослі. — Крутячи мене наче під час танцю і розглядаючи з різних сторін, зауважив Ян.
   — Хто б казав. — З усмішкою відповіла я.
   Мені було дуже комфортно біля нього, наче ми й не розлучались на довгих чотири роки. Ліза встала переді мною схопила мене за руки та почала своє невгамовне щебетання. Маю зауважити, що у балаканині  їй немає рівних.
   — Гарний я влаштувала сюрприз правда?!  — з цими словами вона ще більше здавила мені руки.
   — Так, це дійсно гарна несподіванка! — погодилась я, відриваючи свої руки від Лізиних.
    — Дівчата, куди ви збирались іти? — запитав Ян. Та він зовсім не чекав на відповідь, бо одразу продовжив. — Пішли зі мною на майданчик за рогом. Подивитесь як я граю, і на хлопців позадивляєтесь. — Це все сказано було з дивовижною посмішкою.

Кохання це натхнення.

Рік почався вдало. Зі мною поряд люди яких я дуже сильно люблю. Дякую Богу за те що маю свою половинку, за родину, за затишок у домівці, за те, що на столі смачна їжа, за хороших людей поруч (друзів), за те, що вмію і хочу писати, за мої мрії та їх здійснення.
Це все найважливіше, що може бути. Цінуйте те, що маєте. Дякуйте кожному дню. Не упускайте миті бути щасливими і дарувати щастя іншим. Кажіть кохаю, люблю та дякую. Хай близькі люди, завжди знають які вони для вас дорогі та важливі. Не залишайте важливі речі на потім - життя одне і воно вимагає жити, а не проживати. Життя це кохання та сім'я. Маючи це - Ви живете повним життям.

З любов'ю Ваша Анна Харламова.
Усім "Поцілунків по-дорослому" 

Розділ 1 ст 4 - "Поцілунок по-дорослому"

Розділ 1 ст 4 "Поцілунок по-дорослому"
Він миттю опинився біля своєї миски, і нетерпляче чекав коли зможе добряче попоїсти. Після того, як я насипала йому корм, я заварила собі чай. Взявши до чаю млинці, які мені лишила мама, я сіла за стіл. З’ївши три млинці, я потягнулась за четвертим, але зрозуміла – ще один і я не зможу встати зі стільця. Поївши, я вимила посуд і почала розставляти його на полиці, ставлячи останню тарілку, почула як задзвонив телефон. Не поспішаючи, я пішла до вітальні відповісти на дзвінок.
   — Алло. — Вимовила я.
   — Привіт Софія! Ти вже не спиш? Вже зібралась? — скоромовкою запитувала Ліза.
   — Не поспішай подружко, я тебе зовсім не розумію. І взагалі, куди я мала зібратись? — здивовано запитала я.
   — Яка різниця куди?! Не сидіти ж вдома. Ми нарешті звільнились від школи, не варто гаяти ні хвилини! Я зайду за тобою через годину. Збирайся швидше. — Закінчивши свою натхненну промову, Ліза поклала слухавку.
   — Ну як так можна! Невже моя думка її зовсім не хвилює!? — знизуючи плечима, я жалілась Велетню.

Розділ 1 ст 3 - "Поцілунок по-дорослому"

Розділ 1 ст 3 "Поцілунок по-дорослому"

   Сонячні промінчики швиденько залили увесь простір невеличкої спальні своїм яскравим світлом. Стоячи біля вікна, я ніжилась у теплі та свіжості чудового ранку. Навіть якщо за вікном був би дощ, все одно день мав бути чудовим, бо це перший день по закінченні школи. Доки я блукала у своїх думках, хтось постукав до кімнати.
    — Заходьте. — Бадьорим голосом запросила я.
Не встигли повністю відчинитись двері, як великий, пухнастий муркотун вбіг у кімнату і заскочив на ліжко.
   — Привіт Велетню.
   У відповідь я почула задоволене мурчання. Я вже навіть не пам’ятаю з якого часу у нас в будинку з’явився цей кіт. Тато приніс його, коли він був зовсім крихітним кошеням.  Я тоді теж була ще зовсім дитиною, отже ми з Велетнем зростали разом. А тепер це добре відгодований, здоровенний кіт, якому дуже пасує його ім’я.
   Нарешті у дверях я побачила матусю.

Розділ 1 ст 2 - "Поцілунок по-дорослому"

   Розділ 1 ст 2

   — Софіє! Дивись який хлопець! — крикнула вона.
   — Лізо, ти що! Ти збожеволіла?! Хто ж так підкрадається? — відчитала я її.
   — Ой, які ж ми вразливі.
   — Ліза ти краще скажи, хто тут тобі не подобається?! Тобі всі хлопці, які знаходяться у цьому залі – красені.
   — Та, ну тебе Софі. — Повертаючись, сказала подружка.
   Згодом Ліза перевела свій природній магнетизм спокусниці на діджея. Під її впливом він просто млів, тому вмикав тільки ту музику, що нам з Лізою була до смаку. У знак вдячності Ліза посміхнулась і надіслала йому повітряний поцілунок.
   Натанцювавшись вдосталь і нафотографувавшись, немов зірки на доріжках, ми з Лізою ледве пересувались на підборах. Хоча, це я пересувалась, а Ліза взагалі зняла взуття і останні три танці танцювала вже без нього. Вона так босоніж і пішла до машини, коли мої батьки приїхали по нас.
   Висадивши Лізу біля її хати, ми поїхали далі, а вона швидко побігла в дім.
   Оминувши ще два будинки, ми під’їхали до нашого дому. Ледве пересуваючи ноги, я опинилась у своїй кімнаті. Прийнявши душ, вдягнувши піжаму, я вляглась у ліжко і тихо промовила: — Тепер, я доросла.

Розділ 1 ст1 "Поцілунок по-дорослому"

                                                   Розділ 1 ст1                                                                                                                                                               Розділ 1.

   Стоячи у великому холі школи, і фотографуючись з документом який засвідчує, що я закінчила школу, я була на сьомому небі від щастя. Усмішка на моєму обличчі була наче приклеєна. Я не могла і не хотіла припиняти посміхатись.
   Це ж доросле життя! Тепер я сама буду вирішувати, о котрій ранку я буду прокидатись. Ого, яке перше доросле рішення. Розвеселивши саму себе, я знову посміхнулась. Мої роздуми перервали мамин голос, який казав мені: «скажи сир» і татів фотоапарат, що блимнув спалахом мені у вічі.
   Протягом півгодини я позувала для сімейного альбому. Потім ще пару разів сфотографувавшись з батьками, я побігла до однокласників.
   Святкування випускного балу проходило добре, не зважаючи на те, що у мене немає кавалера. Мене це зовсім не хвилює, хоча іншим це питання  не дає спокою. Впродовж тих десяти хвилин, що я стояла і спокійно пила сік, до мене підійшли три однокласниці й одна вчителька з одним і тим же запитанням «де мій кавалер?». Я одноманітно відповідала їм: «мовляв усе гаразд, і я просто насолоджуюсь вечором». Вони посміхались і хлопали мене по плечу, кажучи, що я обов’язково когось знайду. Незважаючи на них, я спокійно далі пила сік.
   Підійшовши до дзеркала, я поправила свою пречудову сукню. Довга, жовтого кольору сукня, з великим вирізом на спині, здавалось робила мене дорослішою. Коси з одного боку були зачеплені невеличкою шпилькою, а з іншого невимушено спадали хвилями. Задивившись на сукню, я не помітила Лізи, яка підійшла позаду.

Вітаю)

Вітаю.
Усіх зі святами! Бажаю усім Божого благословення, усіх благ та мирного неба над головою. Хай з Вами завжди буде кохання, тепло родини, віра, надія, натхнення, достаток та затишок.


З повагою Ваша Анна.