Доки вони мене вели до майданчика, я намагалась зосередитись на їхній швидкій розмові. Вони плигали з однієї теми на іншу, не даючи мені змоги вставити хоча б слово. Мені здавалось, що про мене взагалі забули. Вони були повністю поглинені один одним. Я дуже довго прислухалась, доки мені це зовсім не набридло. Я вирішила пожаліти свої вуха і зосередити усю свою увагу на прекрасному сонячному дні.
Сонечко лагідно обіймало мене своїми промінчиками. Я закрила очі, не думаючи про те, що можу зарити носом об доріжку по якій ми ідемо. Мене міцно тримали під руки, тому я не хвилювалась за можливість гепнутись. Пташки не замовкали ні на мить, дитячий сміх розносився по всій вулиці, усе мені було до вподоби. Мабуть тому, що я і сама себе відчувала немов вільна пташечка, яку з учорашнього дня випустили на волю. Школа вже позаду – що може бути краще.
Відкривши очі, я побачила зосереджені погляди моїх супутників. Вони дивились на мене декілька секунд, потім розреготались.
— Ти можеш спати ідучи?! — гучно сміючись запитав Ян.
— Я не спала! Я відпочивала! — розгублено відповіла я.
— Так Софіє, це дійсно різні речі, щось я про це не подумав. — Усмішка не сходила з його лиця ні на мить.
— Зате мені вдалось хоч якось привернути вашу увагу. — Дорікнула я.
З обох сторін посипались насправді щиросердні вибачення. Звісно я ще трохи жартома поображалась, поскиглила, адже мені було приємно, що вся увага прикута до моєї «персони». Від такої кількості вибачень у мене аж голова заболіла. Не в змозі слухати, як гомонять Ліза і Ян, я заспокоїла їх, сказавши, що все гаразд. Мені здалося я справді переконала друзів у щирості своїх слів. Вони відверто повірили, що я не ображаюсь, та вже через пару хвилин почалась та сама історія – про мене забули. Мені залишалось тільки зітхнути й іти далі.
Нарешті із-за рогу я побачила майданчик. Як на мене – його вигляд бажав кращого. Звичайно я не надіялась побачити величезний стадіон, але все ж таки… Думаю – йому точно пару «тисячоліть». Вже навіть не можна було визначити якого кольору був невеличкий паркан, що огороджував усю його територію. Фарба майже уся злізла. Де-не-де були залишки жовтого забарвлення. Я побачила, що майданчик поділений на декілька секцій. Як я зрозуміла – для тенісу, футболу та баскетболу.
Немає коментарів:
Дописати коментар