Розділ 1 ст 7 "Поцілунок по-дорослому"
Побачене, мене відверто засмутило, адже в кожному із цих видів спорту є м'ячі, які мене дуже «люблять». Тепер я більше злякалась тенісу ніж футболу, бо від тенісних м’ячиків залишаються добрячі синці. Перевірено на особистому, несолодкому досвіді. Кожнісіньке літо я була з новими синцями. І це не дивлячись на те, що я жодного разу не грала ні в одну з цих ігор. Вистачало того, що я просто проходила повз гравців.
Зайшовши на територію майданчика, я побачила, як Ян видивляється довкола.
— Ти когось шукаєш? — запитала я.
— Так. Свою команду. І здається я їх знайшов. — Він кивнув головою у бік хлопців, які стояли неподалік. — Я підійду до них, а ви розташовуйтесь.
— Покажи їм всім братику, навчи як треба грати! — крикнула з запалом Ліза.
Він у відповідь лише посміхнувся.
Ян підійшов до своїх друзів, і вихопив у одного з хлопців футбольного м'яча. Ніколи не думала, що так зрадію футболу. Ліза хотіла вмоститись на лавку біля самого поля, але я її умовила сісти хоча б на дві лавки вище. Дійсно, на що не можна поскаржитись, то це на сидіння. Вони виявились досить зручними. Я нарешті сіла, чого не можна було сказати про Лізу. Вона крутилась як дзиґа.
— Ти можеш нарешті всістись! Чого ти крутишся, ти ж людям заважаєш. — Невдоволено прошепотіла я.
— Я видивляюсь гарненьких хлопців. А якщо комусь щось не подобається, то хай собі ідуть. — Буркнула Ліза.
Зважаючи на те, як Ліза описувала хлопців, було зрозуміло, що ніхто навколо не гідний її уваги.
— Я дуже розчарована Софія, — зітхнула вона. — Тут нема жодного привабливого хлопця. Один – маленький, другий – довжелезний. А он той у зеленій футболці, — показуючи пальцем на хлопця говорила Ліза, — взагалі, поки дійшов до свого місця декілька разів упав. Хіба можна тут когось вибрати?!
Я подивилась на Лізу і запитала.
— То може підемо додому?
Я знала, якою кумедною буде реакція на мій сарказм. Мене завжди веселить те, що вона усі мої підколювання сприймає дуже серйозно.
— Ти, що! Я упевнена прийдуть ще справжні красені! — підскочивши з місця, сказала Ліза.
Побачене, мене відверто засмутило, адже в кожному із цих видів спорту є м'ячі, які мене дуже «люблять». Тепер я більше злякалась тенісу ніж футболу, бо від тенісних м’ячиків залишаються добрячі синці. Перевірено на особистому, несолодкому досвіді. Кожнісіньке літо я була з новими синцями. І це не дивлячись на те, що я жодного разу не грала ні в одну з цих ігор. Вистачало того, що я просто проходила повз гравців.
Зайшовши на територію майданчика, я побачила, як Ян видивляється довкола.
— Ти когось шукаєш? — запитала я.
— Так. Свою команду. І здається я їх знайшов. — Він кивнув головою у бік хлопців, які стояли неподалік. — Я підійду до них, а ви розташовуйтесь.
— Покажи їм всім братику, навчи як треба грати! — крикнула з запалом Ліза.
Він у відповідь лише посміхнувся.
Ян підійшов до своїх друзів, і вихопив у одного з хлопців футбольного м'яча. Ніколи не думала, що так зрадію футболу. Ліза хотіла вмоститись на лавку біля самого поля, але я її умовила сісти хоча б на дві лавки вище. Дійсно, на що не можна поскаржитись, то це на сидіння. Вони виявились досить зручними. Я нарешті сіла, чого не можна було сказати про Лізу. Вона крутилась як дзиґа.
— Ти можеш нарешті всістись! Чого ти крутишся, ти ж людям заважаєш. — Невдоволено прошепотіла я.
— Я видивляюсь гарненьких хлопців. А якщо комусь щось не подобається, то хай собі ідуть. — Буркнула Ліза.
Зважаючи на те, як Ліза описувала хлопців, було зрозуміло, що ніхто навколо не гідний її уваги.
— Я дуже розчарована Софія, — зітхнула вона. — Тут нема жодного привабливого хлопця. Один – маленький, другий – довжелезний. А он той у зеленій футболці, — показуючи пальцем на хлопця говорила Ліза, — взагалі, поки дійшов до свого місця декілька разів упав. Хіба можна тут когось вибрати?!
Я подивилась на Лізу і запитала.
— То може підемо додому?
Я знала, якою кумедною буде реакція на мій сарказм. Мене завжди веселить те, що вона усі мої підколювання сприймає дуже серйозно.
— Ти, що! Я упевнена прийдуть ще справжні красені! — підскочивши з місця, сказала Ліза.
Немає коментарів:
Дописати коментар