Translate

Шукати в цьому блозі

понеділок, 22 січня 2018 р.

Розділ 1 ст 8 "Поцілунок по-дорослому"

Розділ 1 ст 8 "Поцілунок по-дорослому"

— Ти знаєш, мені здається тобі сподобався той хлопець, який завжди падає, — усміхаючись, говорила я. — Ти так довго на нього дивилась, напевне він тебе зачарував своєю незграбністю.
   — Не відволікай мене, я дивлюсь футбол. — Фиркнула Ліза.
   — Але футбол ще не почався, — зауваживши це, я розреготалась.
   Дівчина, яка сиділа на ряд нижче, обернулась і несхвально зиркнула на мене. Начебто мій сміх заважав їй дивитись театральну виставу. Хоча в самої така пишна зачіска, що заважає трьом рядам бачити майданчик. Нарешті вона відвернулась
і забрала з собою свій пронизливий погляд. Поки у мене тривала мовчазна війна з затятою вболівальницею, до Лізи поступово доходив зміст моїх слів.
   — Він зовсім мені не сподобався! — закусивши нижню губу, буркнула Ліза.
   — То чого ж це тебе так зачепило?
   — Все, мені набридла ця розмова. Я хочу посидіти мовчки. — Сказала вона.
   На моїй пам'яті це чи не єдиний раз, коли Ліза добровільно замовкла. І це мені дуже сподобалось.


   Я почала шукати очима Яна, бо щось ми з Лізою зовсім про нього забули. Нарешті я його знайшла. В компанії двох хлопців він жваво щось розповідав. Ніби відчувши мій погляд на собі, Ян озирнувся на мене. Він помахав рукою, і як завжди щиро посміхнувся. Хлопцям, які стояли з ним поруч, вочевидь стало цікаво до кого він усміхається. Вони також поглянули у мій бік. Мені стало дуже ніяково. Не люблю, коли до мене прикуто стільки незнайомих поглядів. Не можу сказати, що я не вмію спілкуватись, але з новими людьми почуваюсь трохи скуто. Має минути трохи часу і тоді я легко та невимушено знаходжу спільну мову.
   Нарешті усі три голови були повернені на футбольне поле, хоча один з хлопців усе ж таки зрідка поглядав на мене. Я зауважила, що він гарненький. Навіть дуже. Я не відводила очей, навіть навпаки – чекала, коли нарешті наші погляди зустрінуться. Сама від себе не очікувала, що зможу так пильно заглядатись на незнайомого хлопця. Це, мабуть вперше, коли я не соромлячись, дивилась в очі незнайомцю.
   Відчувши поштовх під бік, я повернулась у реальність. Як виявилось, це Ліза штурхнула мене ліктем. Видно деякий час я її зовсім не слухала, і вона знайшла не найкращій спосіб привернути мою увагу.

Немає коментарів:

Дописати коментар